Шановні батьки!
Педагогічний колектив ШЗШ І-ІІІ ступенів № 7 щиро вдячний вам за співпрацю та взаєморозуміння під час дистанційного навчання.
Нам дуже важлива ваша думка щодо організації та проведення дистанційного навчання. Свої пропозиції, рекомендації та зауваження, які будуть враховані на майбутнє, надсилайте за адресою: shostka.shkola7@gmail.com

Скільки часу можна проводити за комп’ютером дітям?

загрузка...

Якщо Ви цікавитеся, скільки часу можна сидіти за комп’ютером дітям, це вже говорить про те, що Ви за свідоме батьківство і розумієте, що дітей необхідно контролювати.

Сучасні технології: благо чи зло?

Важко переоцінити ту роль, яку відіграє комп’ютер і похідні від нього гаджети в останні 10-15 років нашого життя. Сьогодні цей, без перебільшення, величезний винахід людства проник практично в усі сфери людської діяльності. На роботі, вдома, а з винайденням смартфонів вже й на відпочинку ми активно користуємося цими високотехнологічними пристроями, вважаючи їх благами сучасної цивілізації.
Існує багато думок з приводу того, скільки часу можна проводити за комп’ютером дитині — від дозування кожної хвилини до практично необмеженого часу.
Негативний вплив тривалого перебування за комп’ютером представлений двома аспектами — медичним і психологічним. Щоб уникнути шкоди здоров’ю дитини у вигляді зниження гостроти зору, порушення постави, гіподинамії, а також з метою дотримання її психологічного комфорту й виникла потреба у встановленні умовних обмежувальних заходів — норм часу, який знаходитися за комп’ютером безпечно.
Проштудіювавши медичну літературу та проаналізувавши інформацію з різних джерел, ми визначили:

норми часу, який дитині можна проводити за комп’ютером, носять лише рекомендаційний характер (гранично допустимі норми значно вище);
у різних дослідженнях наводяться різні так звані рекомендовані норми часу;
у більш пізніх дослідженнях ці норми часу значно вище.

ЕОМ — ПК — ноутбук — планшет — смартфон — …

Більшість рекомендованих дітям норм часу було розроблено та опубліковано в медичній літературі ще на зорі комп’ютерної ери, коли персональний комп’ютер (ПК) іменували електронно-обчислювальна машина (ЕОМ). Ці норми характерні для ЕОМ зразка кінця 80-х років минулого століття:
5 років — не більше 7 хвилин на день
6 років — 10 хвилин на день
7-9 років — 15 хвилин на день
10-12 років — 20 хвилин на день
13-14 років — 25 хвилин на день

15-16 років — 30 хвилин на день
Кожне нове покоління ПК є більш досконалим у порівнянні з попереднім, підвищує ступінь захисту від електромагнітного випромінювання, а також негативного впливу екрану монітора на органи зору.
Норми часу, яке можна сидіти за ПК зразка кінця 90-х років 20-го століття, такі:
5 років — 15-20 хвилин на день
6 років — 25-30 хвилин на день
7-9 років — 1 година на день
10-12 років — 1 година 20 хвилин на день
13-14 років — 1 година 40 хвилин на день
15-16 років — 2 години на день

Прощавай, телевізор!

Слід враховувати, що крім вищевказаних норм для ПК, окремо виділяли рекомендовані норми часу для перегляду телевізора:
3-7 років — до 30 хвилин на день
8-10 років — 30-50 хвилин на день
11-18 років — 1-3 години на день
Сучасні комп’ютери поступово витісняють в побуті телевізори, взявши на себе функції останніх. Зараз ПК для дитини — це й інтернет (де найбільше дітей цікавлять онлайн-ігри), і навчальні програми, і перегляд мультфільмів, кінофільмів, відеороликів. Тому той час, який раніше дитина проводила перед екраном телевізора, сьогодні вона сидить перед монітором ПК чи ноутбука.

Сучасні норми за ПК

Таким чином, з огляду на тенденції ери глобальної комп’ютеризації, актуальні для другого десятиліття 21-го століття норми часу, яке можна сидіти за комп’ютером дітям, такі:
5 років — 1 година на день
6 років — 1 година 15 хвилин на день
7-9 років — 1,5 години на день
10-12 років — 2 години на день
13-14 років — 2,5 години на день
15-16 років — 3 години на день
Не можна не враховувати той факт, що багато досліджень, які доводять нешкідливість тривалого перебування за ПК та іншими високотехнологічними пристроями, спонсоруються їхніми виробниками. Чи можна вважати отримані результати об’єктивними? Скоріш за все, ні. Зрозуміло, що робити обґрунтовані висновки можна лише на підставі тривалих незалежних експериментів. Такі дослідження повинні фінансуватися на державному рівні, проте станом на сьогодення кошти на ці потреби не виділяються або виділяються в недостатньому обсязі.

Що кажуть медики та психологи?

Про обмеження перебування дітей за комп’ютером часто говорять психологи. На їхню думку, мультфільми й комп’ютерні ігри в непомірних обсягах здатні не тільки придушити інтерес до контактів з іншими дітьми, але навіть привести до уповільнення розвитку дитини на певному етапі та до формування ігрової залежності. Отже, не використовуйте комп’ютер замість няні. Слідкуйте, щоб час, проведений за комп’ютером, йшов дитині на користь та сприяв його розвитку.
Дозволяйте грати тільки в ті комп’ютерні ігри, які мають навчальний і розвивальний характер: стимулюють розумові процеси, розвивають логіку, тренують пам’ять і увагу.
Що б там не казали супротивники технологічних нововведень, комп’ютер — це, безумовно, найзручніше джерело отримання інформації, навчання, самоосвіти та саморозвитку. Адже найпростіше подати інформацію в привабливій для дитини формі саме за допомогою ПК. Електронні уроки викликають у дітей жвавий інтерес, вони з великим задоволенням освоюють різноманітні логічні завдання та навчальні програми.
Намагайтеся заохотити інтерес дитини до внутрішньої будови комп’ютера, програмного забезпечення. Можливо, це стане для неї стимулом розібратися в технічній частині ПК глибше. І тоді вона буде не просто проводити час за іграми, а щось встановлювати, змінювати, вдосконалювати. Все це стане в нагоді в майбутньому, коли прийде час обирати професію.

Правильна організація робочого місця

Слід мати на увазі, що перебування за комп’ютером вимагає значного зорового напруження, набагато більшого, ніж читання книг. Тому дуже важливо правильно організувати робочий простір за столом, контролювати відстань від очей до монітора.
Центральна частина монітора повинна знаходитися на рівні очей або трохи нижче, а відстань від очей до монітора повинна бути мінімум 50-70 см. Увечері не рекомендується сидіти за комп’ютером в темряві. Щоб уникнути різкого перепаду освітлення і зайвого навантаження на очі дитини, слід включати настільну лампу. Періодично необхідно робити паузи, під час яких виконувати гімнастику для очей. Недотримання вищевказаних умов може спровокувати погіршення зору, поява синдрому «сухого ока».
Щоб уникнути проблем з поставою, треба стежити за тим, в якій позі дитина сидить перед монітором. Спина повинна бути рівною, крісло або стілець мають бути зі спинкою і підлокітниками, а ноги — упиратися в підлогу. Тривале знаходження за комп’ютером в неправильній позі може викликати порушення постави (сколіоз), гіподинамію.
Щоб потенційно збільшити час, який можна сидіти за комп’ютером дітям, придбайте сучасний рідкокристалічний монітор або якісний ноутбук. Правильно налаштуйте параметри монітора: яскравість і контрастність владнайте так, щоб очам було комфортно, а на «робочий стіл» встановіть спокійну картинку, без різких перепадів. Частота оновлення екрану повинна бути максимальною, 100 Гц і більше, якщо дозволяє обладнання.

Програми батьківського контролю

Деякі батьки вважають за необхідне відслідковувати призначену для користувача активність свого чада в інтернеті, встановлюючи на комп’ютері спеціальні програми батьківського контролю. Інші не бачать в цьому сенсу, вважаючи, що дитина все одно дізнається потрібну їй інформацію в процесі спілкування з однолітками.
Звичайно, певний сенс у встановленні програм батьківського контролю є. Зокрема, блокуються сайти з «недитячим» змістом (наприклад, сайти, що містять в назві набір букв por * (n) або se * (x) не відкриваються). Крім того, можна легко розпоряджатися часом, проведеним за ПК, шляхом використання функції автоматичного вимкнення через заданий інтервал часу з можливістю застережливого оповіщення про це заздалегідь. Є можливість на ваш розсуд обмежити доступ до ігор або деяких додатків.
Але майте на увазі, що жодне програмне забезпечення не ідеальне, отже, жодна навіть найкраща програма батьківського контролю не дасть гарантій повної безпеки. Більш того, школяр може проявити кмітливість і задати в пошуку «Як прибрати батьківський контроль на ПК», після чого, керуючись інструкцією, обійти заборону. Не забувайте також про смартфони й планшети, які контролювати набагато складніше.
Тому буде набагато ефективніше, якщо комп’ютер буде стояти на місці загального огляду. Якщо ж ПК знаходиться в кімнаті дитини, можна періодично заходити до нього, поглядаючи на те, що відбувається на моніторі. Але останній варіант небажаний, оскільки, погодьтеся, відкрито шпигувати не дуже добре. У будь-якому випадку підліток не стане заходити на невідповідні сайти, знаючи, що його дії не залишаться непоміченими.

Залежність від інтернету

Школярі використовують інтернет як джерело інформації та розваг. Поясніть синові чи дочці, що не все знайдене або прочитане в інтернеті відповідає дійсності. Не завжди можна визначити власників сайтів, джерела й причини розміщення на них інформації. Тому навчіть дитину ставитися до змісту сайтів критично. Попередьте його також про можливу небезпеку спілкування з невідомими людьми в соціальних мережах і на форумах.

Інтернет-інтернет, відпусти в туалет!

Цей популярний в мережі вислів останнім часом вийшов з розряду жартів. Все більше й більше людей (і, в тому числі, дітей) вважають за краще проводити своє життя у віртуальному просторі.
Але якщо дорослі самі відповідають за свої дії, то проведення часу дітьми повинні контролювати їхні батьки. Слідкуйте, щоб підліток не сидів за комп’ютером вночі. Бажано, щоб і ви не показували йому такий приклад. Поясніть, що таке біоритми та що кожен орган найактивніше працює в певний час. Ніч дана нам для сну та відновлення сил — так заведено природою.
Іноді тривале проведення часу підлітка за ПК є наслідком проблем в сім’ї. Якщо це ваш випадок, спробуйте без тиску й роздратування, в доброзичливій і дохідливій формі пояснити дитині, чому шкідливо проводити перед монітором занадто багато часу. Домовтеся з ним, що сідати за комп’ютер можна лише за умови своєчасного виконання домашнього завдання.

Обов’язок батьків — забезпечити правильну роботу дитини за комп’ютером, щоб вона розглядала його не просто як розвагу, а як засіб навчання та розвитку. І тоді ПК стане кращим учителем і вірним помічником, а дитина виросте успішною і впевненою у собі людиною.

Скільки повинна читати дитина в першому класі

Зміст:

Скільки повинна читати дитина в першому класі – один із важливих показників, на який звертають особливу увагу вчителі в першому класі. Від максимальної швидкості читання малюка напряму залежить його подальше сприйняття нової інформації. Недостатньо швидко пробігати очима по тексту, дитина повинна зрозуміти зміст прочитаного і засвоїти інформацію.
Скільки повинна читати дитина в першому класі

Активну підготовку до школи потрібно починати ще з того моменту, коли дитина навчається в старшій групі дитячого садка. Для такої підготовки батьки часто користуються послугами репетиторів чи віддають перевагу самостійному навчанню дошкільника основним азам:

читати;
писати;
рахувати;
орієнтуватися в числах до 10.

В результаті дитина добре підготується до школи, що позитивно відобразиться на його впевненості. Проте важливо не перебільшити обсяг роботи, інакше дитині буде просто нецікаво в 1 класі.

Якою повинна бути швидкість читання в першому класі

Протягом всього року педагог буде звертати багато уваги на техніку читання кожного учня. Але багато батьків уже перед школою стурбовані важливим питанням: скільки дитина повинна читати слів за хвилину? Жоден з батьків не хоче, щоб його дитина відставала від своїх ровесників у навчанні та в загальному розвитку.
Згідно освітньому стандарту, в документах не вказані точні норми і правила, що свідчать про кількість слів, які необхідно читати за 1 хвилину. Адже сучасна система освіти на перше місце ставить якість читання, а не швидкість.
Таким чином, в процесі оцінювання якості читання, варто враховувати:

Особливості читання – малюк читає по складах чи вимовляє слова повністю.
Виразність читання – дитина повинна розуміти, де потрібно зробити логічні паузи і як поставити наголоси в кожному слові.
Кількість помилок – першокласник повинен чітко вимовляти кожен звук і кожну букву.
Усвідомлення – школяр повинен розуміти прочитане (важливо, щоб діти розуміли суть прочитаної інформації). Першокласник повинен з легкістю аналізувати вчинки головного героя і другорядних персонажів.

Сьогодні в кожному навчальному закладі діють власні норми і правила, з якими батьки можуть ознайомитися до вступу до школи свого малюка.
В середньому норма прочитаних слів за хвилину складає:

По завершенню першого півріччя дитина повинна читати від 20 слів і більше.
По завершенню третьої чверті – від 35 слів і більше.
По завершенню першого класу – від 40 слів і більше.

Нормативи по техніці читання 1-4 класи

Техніка читання для початкових класів перевіряється протягом всього року. Педагоги уважно слідкують за тим, скільки слів прочитала дитина на початку року, і як змінилася ситуація ближче до його середини. Це один із найважливіших критеріїв оцінювання в різних навчальних закладах.
Щоб малюк не відставав у початковій школі, педагоги склали приблизні норми швидкості читання для учнів 1-4 класів:

На початку першого класу кожен школяр повинен читати зі швидкістю близько 10-15 слів за 1 хвилину. В другому півріччі його успіхи повинні змінитися – від 25 слів і більше.
На початку другого класу швидкість читання може бути від 25 слів, а в другому півріччі вона повинна збільшитися в два рази – від 50 слів і більше.
В третій клас малюк приходить з умінням читати від 45 слів за 1 хвилину і більше, по завершенню року – від 75 слів і більше.
В четвертому класі діти повинні читати не менше 65 слів за одну хвилину, а по закінченню – від 95 слів і більше.

Це приблизні умови і норми, на які можуть рівнятися не лише педагоги, але і батьки, що займаються з власними малюками вдома.

На що звернути увагу під час навчання дітей

Для більш детального вивчення проблеми – скільки слів повинна читати дитина, важливо звернути увагу на тексти, які були підібрані. Адже від якості інформаційних текстів залежить дуже багато, тому важливо правильно підібрати цікавий текст для першокласника:

Для дітей старшої групи дитячого садочка чи першокласників, які нещодавно пішли в школу, рекомендовано вибирати текстові блоки, де багато коротких і простих речень. Краще всього вибирати речення, де переважають двоскладові слова. Ідеальним рішенням вважаються тексти, в яких багато речень наповнені словами, де склади дуже схожі (ма-ма, ля-ля, ка-ша та інші можливі варіанти).

Поступово можна «ускладнювати» тексти, використовуючи уривки, в яких зустрічаються складні чи багатоскладові слова. В таких словах можуть бути шиплячі звуки і різне поєднання різноманітних цікавих звуків.
Закінчивши перший клас, школяр повинен читати не по складах, а промовляючи слова цілком. Це підходящий час, щоб запропонувати йому попрацювати не лише з прозою, але і з віршами.

Використовуючи популярний метод «від простого до складного», педагоги і батьки можуть скласти ідеальну програму навчання з якісними текстами для обов’язкового прочитання.

28 квітня стартують онлайн-уроки на карантині для 1-4 класів (розклад)

Шкільне життя 27.04.2020

7 747

У вівторок, 28 квітня, Всеукраїнська школа онлайн розпочинає трансляцію уроків для школярів 1-4 класів. Уроки транслюватимуться на YouTube МОН та ще 4-х телеканалах. Програма розрахована на 5 тижнів і складається з чотирьох предметів: української мови, математики, науки та мистецтва.

“Кожен урок триватиме 15 хвилин, що є оптимальним для занять дітей цієї вікової категорії у форматі теле- та онлайн-лекцій. Загалом для дітей початкової школи найкращим є безпосередній контакт і навчання зі своїм вчителем, тому ми не планували робити онлайн-уроки для дітей цього віку. Однак багато батьків та педагогів звертаються до нас із проханням організувати уроки і для початкової школи”, – розповіла т.в.о. Міністра освіти і науки Любомира Мандзій.
Вона підкреслила, що саме через це організатори й вирішили додати до Всеукраїнської школи онлайн наймолодшу ланку.
“Основна мета проєкту – допомогти дітям початкової школи, які не мають сучасних девайсів, засобів зв’язку (підключення до інтернету), підтримки дорослих, вчитися дистанційно. З огляду на кількість звернень щодо організації навчального процесу для наймолодших, зробити це було нашим обов’язком”, – додала Вероніка Селега, Генеральний директор Директорату внутрішньої та гуманітарної політики Офісу Президента України.
Окрім онлайн-версії уроків на YouTube МОН, заняття можна буде дивитися також на телеканалах:
1 клас – Піксель
2 клас – UA:Перший
3 клас – UA:Культура
4 клас – ПлюсПлюс
Уроки транслюватимуться у вівторок та четвер з 09:00 до 10:00.
“Створення телевізійних уроків для молодших школярів потребує наших спільних зусиль. Надзвичайно важливо врахувати вікові особливості та освітні потреби учнів та учениць при формуванні програми. Це особливо стосується уваги, реакції та комунікації з викладачем. Саме тому онлайн-версію уроків буде перекладено жестовою мовою. ЮНІСЕФ сприяє забезпеченню доступу до якісної та інклюзивної освіти для всіх дітей в Україні, як-то за допомогою дистанційної освіти, так і якісного навчання вдома під час карантину”, – підкреслює Лотта Сильвандер, Голова представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Головний методист початкової школи проєкту Інна Большакова розповіла, що при плануванні уроків організатори намагалися пов’язати їх із життям дітей, їхніми уподобаннями, звичною атмосферою дому, а також із новітніми технологіями.
“Сучасні діти – активні і непосидючі, і втримати їх біля екранів на уроках – завдання вкрай складне. Але ми сподіваємося, що будемо наближатися до його вирішення, щоб кожна дитина сказала: хочу вчитися”, – пояснює Інна Большакова.

7 основних правил виховання щасливих та успішних дітей

До п’яти років – ставтеся до своєї дитини як до правителя (з повагою), з 5 до 15 – як до солдата (чітко встановлюючи рамки, режим і правила), а з 15 років – тільки як до друга (як до рівного собі).

Стародавня східна мудрість

Я, як кандидат психологічних наук, який проводив дослідження в області самосвідомості та саморозвитку, як психолог і психотерапевт, який консультує стосунки дітей та батьків протягом 10 років, і як керівник дитячого центру розвитку, давно прийшов до усвідомлення того, що Ми і наші діти рівні у тому, що маємо право жити на цій землі, бути самими собою, маємо право на успіх і щастя, і в кожному з нас є свій потенціал розвитку.

Але, тільки Ми, як батьки, повністю відповідальні за наші відносини з дитиною, в результаті яких має здійснюватися об’єктивне, всебічне і найменш спотворене нашими очікуваннями і помилковими переконаннями, розкриття і усвідомлення дитиною її безцінного і безмежного потенціалу.

Але як це зробити?

Проаналізувавши безліч книг по вихованню та розвитку дітей, перевіривши і пропустивши їх через свій особистий і професійний досвід, я визначив 7 основних правил, усвідомлення і прийняття яких кожним з нас – дорослих, дозволить дати можливість нашим дітям скоротити свій шлях до щасливого і успішного життя відповідальної людини.

Правило №1. Дитина – це індивідуальність

Дитина – самостійна, окрема від нас істота, вона повинна і хоче прожити власне життя. Дуже важливо усвідомити, що наша дитина – не частина нас, а самостійна істота, яка має право, можливості і здатності приймати рішення і здійснювати вибір.

Правило №2. Зростати разом з дитиною

Людина не народжується на світ професіоналом ні в одній області, в тому числі і в професії батьків. Тому істинно хороші батьки ростуть і змінюються разом з дитиною, надаючи їй стільки свободи і турботи, скільки необхідно в певний період розвитку. Передати відповідальність дитині за її життя, вирішення і вибір відповідно цьому етапу розвитку – найважливіше завдання, яке стоїть перед батьками.

Правило №3. Безумовне прийняття

У перші роки життя батьківське оточення є для дитини своєрідною моделлю світу, і то, наскільки комфортно, тепло і безпечно малюкові в родині, визначає те, яким в майбутньому виявиться ставлення до реального світу, більш складного, жорсткого і мінливого. Емоційне благополуччя, позитивне ставлення до себе і світу в цілому у дитини, а потім і дорослої людини, в значній мірі залежить від прийняття її батьками.

Правило №4. Встановлюйте норми і межі

Батьки – саме ті люди, які першими починають позначати малюкові межі дозволеного і забороненого, прийнятного і неприпустимого.
Виставлення дитині кордонів і норм допустимої поведінки необхідно в першу чергу для неї самої. Це допомагає дитині структурувати картину світу, орієнтуватися в ньому, робить оточення більш стабільним і передбачуваним, а значить, більш безпечним. Дитина, якій не відомі правила і норми, втрачається від невизначеності, відчуває себе покинутою, не відчуває комфорту і безпеки, ну а далі сама починає встановлювати межу дозволеного і допустимого.
Але як правильно обмежувати:
Кожен раз зважити принциповість і важливість того, що саме ми не дозволяємо, що забороняємо, на що реагуємо негативно.
З самого раннього віку варто пояснювати і аргументувати дитині, чому саме це можна або чому саме та чи інша поведінка є поганою або шкідливою.
Покараний або засуджений, може бути вчинок, але не особистість в цілому.
Покарання не повинно бути «поганим», а має бути позбавленням «хорошого».
Ніколи не варто принижувати дитину – фізично або словами.
Не можна пропускати або надовго відкладати покарання. Воно повинно слідувати відразу за порушенням правил, за грубою або неввічливою поведінкою.

Правило. №5 Тільки не лебідь, рак і щука …

Принципове значення для виховання будь-якої дитини має послідовність дій, санкцій, заохочень і покарань.
Мінливість в діях, санкції, заохочення і покарання. Дуже погано, якщо наш настрій впливає на те, що сьогодні ми дозволили дитині що-небудь, що вчора заборонили, тому що змінився наш настрій. Роблячи таким чином, ми руйнуємо і без того нестійку і гнучку картину світу дитини.
Відсутність для дитини єдиної моделі виховання в сім’ї. Розбіжності з приводу виховання і реакцій на поведінку дитини у різних членів сім’ї – явище поширене. Але варто пам’ятати, як заповідь і непорушне правило: дитина не повинна знати про ці розбіжності.

Правило №6. Станьте позитивним прикладом для дитини

У ранньому віці дитина засвоює значну частину соціального досвіду, наслідуючи батьків. Наслідування передбачає неусвідомлене копіювання тих моделей поведінки, які має малюк перед очима. Так що не варто дивуватися, якщо дитина чує наші правильні і хороші слова, а веде себе так, як Вам зовсім не хочеться. Зупиніться і озирніться.

Правило №7. Правильно спілкуйтеся з дитиною

Саме дитинство є визначальним періодом для формування особистості Вашої дитини. Тому, завжди використовуйте наступні правила спілкування з нею:
1.Частіше проводьте час з дитиною, але займаючись спільною діяльністю, використовуйте формулу: «Разом, але не замість!»
2. Не забувайте відзначати будь-які успіхи дитини, нехай мінімальні, нехай само собою зрозумілі для нас, дорослих. Заохочувати варто саме реальні результати, звичайно, враховуючи вікові можливості.
3. Размовляючи з дитиною, будьте завжди доброзичливі, використовуйте привітні фрази.
4. Необхідне вміння, якому можна і потрібно вчитися, вміння чути власну дитину. Саме чути, а не просто слухати. Використовуйте «активне слухання».
5.Розмовляйте з дитиною «обличчям до обличчя» на рівні очей! Інакше дитина сприймає Вас з позиції «зверху вниз» і відчуває тиск.
6. Частіше кажіть про свої почуття дитині. Вона повинна чути, що її люблять, приймають і підтримують!
7. Обіймайте і гладьте свою дитину не менше 5 разів на день!

Поради батькам під час карантину.

Шановні батьки!

Як правильно організувати навчання та відпочинок під час карантину?

Чим краще займатися з дітьми під час карантину?

Як зробити карантин веселим для дітей?

Спільні ігри допоможуть вам стати ближче один до одного, а це є важливо! Грайте, та не забувайте про здоров’я власної дитини, дотримуйтесь протиепідемічних заходів!

Влаштувати домашній книжковий клуб і запросити друзів сусідів на його відкриття;
Дізнатися історію міста, в якому живеш (батьки чи дідусь з бабусею мають допомогти);
Грати в ігри на рахунок, додавання і віднімання;
Навчитися готувати нову страву
Навчитися азам фінансової грамотності (як планувати покупки, рахувати решту, накопичити на щось);
Самому зробити музичний інструмент (наприклад, калімбу);
Грати в настільні ігри, які підвищують грамотність і тренують математичні здібності.

v Влаштувати маскарад і вбиратися в костюми різних персонажів;

Розіграти улюблену казку;
Побудувати чарівний будинок і населити його жителями;
Шукати скарб за підказками, захованими в схованках.
Зробити своїми руками намиста і сережки з бісеру;
Навчитися шити;
Придумати, що можна зробити з картонної коробки;
Зібрати кілька старих речей і придумати з них нову;
Сісти на ганку чи біля вікна і намалювати те, що бачите (дерева, квіти тощо);

v Малювати пальчиковими фарбами, олійними фарбами або аквареллю (і від душі перемазатися).

ДЕКІЛЬКА ПОРАД ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ ДІТЕЙ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ:

• Організуйте сніданок, вранішні гігієнічні процедури, ранкову гімнастику. Це дисциплінує дитину та допоможе зберегти режим.

• Плануйте день разом із дітьми. Розподіляйте час таким чином, щоб робота (читання, виконання завдань і вправ) та відпочинок були в співвідношенні 30-40 хв. занять /15-20хв. відпочинку. Обов'язково слідкуйте, щоб діти не залишалися надовго без активного відпочинку.

• Учіть дітей плануванню: на аркуші паперу записуйте обов'язкові справи, які треба виконати.

• Слідкуйте за графіком освітнього процесу, не допускайте відставання, адже надолужити прогаяне буде важче.

• Допоможіть вашій дитині, якщо у неї щось не виходить, підтримайте.

• Хваліть дітей за виконану роботу. Діти завжди націлені на конкретний результат.

• Провітрюйте кімнату, створіть умови для активного руху: нехай діти рухаються під музику, танцюють, роблять гімнастичні вправи, дихальну гімнастику.

• Пам'ятайте, що вчителі завжди готові поспілкуватися з вами та вашими дітьми в різний спосіб, надати консультацію чи практичну допомогу.

• Звертайте увагу на домашні завдання як навчальний інструмент до самостійності, а не покарання.

Вірус мине, карантин завершиться. Але спогади, емоції і відчуття залишаться з нашими дітьми!

Та головне, НЕ варто забувати основні правила поведінки під час карантину у зв’язку з епідемією грипу:

1. Намагатись не ходити в гості, не відвідувати громадських місць та уникати великого скупчення людей.
2. Частіше перебувати на свіжому повітрі.
3. Одягатись відповідно до погоди на вулиці та оберігати себе від переохолодження.
4. Частіше провітрювати кімнату.
5. Завжди мити руки з милом.
6. Щоденно їсти свіжі овочі й фрукти — вітаміни посилюють захисні сили організму.

Дорогі батьки! Дякую вам за вашу наполегливу працю, розуміння, терпіння! З прийдешнім Великоднім святом вас! Щастя, радості, здоров'я всім. Гарних свят!

Пропоную замислитись: https://www.facebook.com/LIVEpersons/videos/621192735142426/UzpfSTEwMTQ1NjQ1NDgyMjU4MzoxMjgxMTY3OTg4MjMyMTU/

Бережіть себе і свої родини!

Почему важно выжать максимум из обучения на дому и сделать процесс приятным для ребенка

Необходимость сидеть дома добавляет проблем не только взрослым, но и детям. Школы закрыты, а обучаться как-то нужно. И если сам ребенок больше воспринимает вынужденную меру в качестве дополнительных каникул, то родитель просто обязан взять обучение в свои руки. Ведь карантин — это возможность не только для отдыха, но и для продуктивной работы.

И сегодня редакция «Так Просто!» расскажет, какие меры нужно принять ответственным мамам и папам, чтобы организация обучения детей на дому дала положительный результат и даже пробудила интерес ребенка к учебе. Ведь дома можно реализовать пресловутый индивидуальный подход, используя те методы, которые подходят именно для твоего ребенка.

Организация обучения на дому

Дистанционная учеба дает немало преимуществ. Не нужно тратить время на дорогу к школе, нет необходимости собирать и разбирать портфель, не приходится подстраиваться под школьный график. Но такая свобода мешает ребенку сконцентрироваться на учебе, а потому он больше внимания уделяет посиделкам в соцсетях, играм и отдыху, откладывая учебу на потом. Какие же меры помогут решить проблему?

Избавление от информационного шума
Всё, что отвлекает от занятий, нужно отложить. Если ребенок время от времени отвлекается на социальные сети либо сообщения в мессенджерах, то его концентрация на усвоении учебного материала минимальна. А потому смартфон до окончания занятий лучше положить подальше или передать родителям.
Быстрое начало
Чем раньше начата работа, тем больше шансов сделать ее вообще. Это правило особенно актуально, когда речь идет о дистанционной учебе. Если же постоянно откладывать и отдаваться во власть прокрастинации, то к вечеру, вероятно, ничего сделано так и не будет.

В этом деле здорово выручает трюк под названием «5 минут». Суть хитрости заключается в том, что человек обещает выделить на работу всего 5 минут, но начинает ее сразу же. Этот трюк дает чувство контроля, а потому уже взявшись за дело, ощутив его простоту и увлекательность, ребенок с большой долей вероятности доведет работу до конца.

© Depositphotos
Ограничение времени
Знаменитый закон Паркинсона уверяет, что работа заполняет всё выделенное на нее время. А потому просто необходимо устанавливать четкие дедлайны для каждого задания, чтобы не копить долги и не откладывать всё на последний момент. Для такого тщательного планирования вполне подойдет обычный дневник, чтобы не упускать ничего важного и не откладывать то, что давно следовало бы выучить.
Совместная работа
Заниматься в одиночку школьнику наверняка будет скучно. Поэтому можно или присоседиться к работе, или предложить чаду созвониться с кем-то из одноклассников, чтобы обсудить задание и обменяться вариантами решений. Современные средства связи позволяют это сделать без каких-либо проблем, а работается в компании куда охотнее. © Depositphotos

Использование диктофона
Нужно выучить сложный текст? Можно наговорить его на диктофон, а затем прослушивать, занимаясь домашними делами. Нужно разобраться в сложной теме? Можно задать себе по ней же вопрос и записать ответ на диктофон. Ребенку достаточно прослушать свой же ответ, чтобы понять, какая часть материала усвоена, а где он «плавает».
Визуализация
Сухой текст воспринимается тяжело, а вот ярко оформленная информация запоминается лучше. Можно использовать стикеры, записывая туда важные формулы, иностранные слова, определения или даже цитаты. А можно приводить примеры, где задействованы любимые персонажи из мультиков. Экспериментируй с подходами к обучению, чтобы найти самые эффективные варианты именно для твоего ребенка.

© Depositphotos
Питание
Затяжные посиделки дома утомляют, что плохо сказывается и на работе мозга. А потому нужно добавить питание, которое улучшит восприимчивость ребенка к новой информации. Орешки, сухофрукты, вареные яйца, сыр, овощные и ягодные смузи отлично подойдут в качестве перекуса.

Физическая форма
Дефицит движения плохо сказывается на самочувствии, а потому следует находить время на элементарную разминку. Такая активность поможет снять напряжение в мышцах, встряхнет, благотворно повлияет на когнитивные способности. © Depositphotos

Обучение школьников на дому — задача не из легких. Но это еще и хороший шанс проводить с ребенком больше времени, наладить с ним крепкую связь, примерить на себя роль учителя, заслужить еще больше уважения со стороны любимого чада. Главное — быть терпеливым, последовательным и интересным наставником, который понимает и принимает как сильные, так и слабые стороны ребенка.

"Розумники" на 1 місяць пропонують безкоштовно. Можете скористатись.
У цьому розділі можна придбати підписку на електронні освітні ігрові ресурси для учнів. Зайдіть за посиланням http://edugames.rozumniki.ua/subscribe/

Дорогі мої учні та батьки, у мене для вас гарна новина. З 30.03 по 05.04 включно канікули. Ви будете мати змогу протягом тижня відпочити від дистанційного навчання. А з 06.04 будемо продовжувати нашу роботу. Бережіть себе і діток. Будьте здорові!

Як знизити тривогу в умовах пандемії

Якщо ви відчуваєте тривогу щодо епідеміологічної ситуації, що склалася у світі, прочитайте, будь ласка, наступні рекомендації.
Як знизити свою тривогу в умовах пандемії?
- Перш за все важливо зізнатися собі у тому, що ви тривожитесь.
🆗ЦЕ НОРМАЛЬНО🆗
Ситуація справді неприємна, тому тривожитися цілком природно. Але важливо, щоб тривога не переростала в паніку
- Окресліть сфери впливу
Тобто, є сфери на які ми можемо вплинути і сфери, на які ми вплинути не можемо:
❌НЕ МОЖЕМО❌
На обстановку в світі, на інших людей
➡️Із цим потрібно змиритися
✅МОЖЕМО✅
На наше здоров'я
➡️Тому ми можемо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і побути вдома на час карантину
- Керуватися фактами, а не фантазіями
НЕ "ми всі помремо", а конкретними цифрами про те, хто серед наших близьких хворіє, а хто здоровий
- Припинити постійно моніторити новини
Звісно, якщо ви не працюєте в ЗМІ.
Зовсім виключатися з інформаційного поля не потрібно, але варто його мінімізувати
- Спробуйте знайти плюси і провести час карантину із користю:
📖читати
📽дивитися фільми
🤓навчатися чомусь новому
👥спілкуватися із близькими
- З тривожністю допомагають впоратися фізичні вправи:
присідання, ходьба на місці, йога
- Планування часу
Тривогу знижує відчуття контролю. Тому невеличкий план на день допоможе вам знизити рівень тривожності
- Поговоріть із близькими
В такій ситуації допоможе розділення почуттів, оскільки більшість зараз знаходиться вдома і більшість тривожиться.
Поговоріть із сім'єю, зателефонуйте другові.
Розділивши переживання можна допомогти одне одному.

Епідемія коронавірусу: школа на карантині - що робити батькам?

Тритижневий карантин, який оголосили по всій Україні через новий коронавірус, значно ускладнив життя батькам, які працюють. Дитсадки та школи закрили, а сидіти вдома з дітьми нікому.

Діти під час карантину в Україні (символічне фото)

З 12 березня по 3 квітня в Україні діє карантин у навчальних закладах. Мета такого заходу - не дати поширитися новому коронавірусу SARS-CoV-2. У столиці всі навчальні заклади тимчасово переведені на дистанційну форму освіти. Під час карантину діти дивитимуться по інтернету відеоуроки та надсилатимуть вчителям зроблене завдання.
Тема карантину в школах та дитячих садках стала головною у батьківських чатах та групах в інтернеті. Деякі батьки в розпачі: через роботу їм буде складно залишитися вдома з дитиною, тож доведеться залишати її саму; хтось нарікає на проблеми з роботодавцями, які не знають, як організувати й оплатити роботу працівникам. Але є й такі батьки, котрі радіють, що тепер можуть більше часу провести разом з дітьми.
Читайте також: Пандемія коронавірусу: оберігайте літніх людей!
Викручується, хто як може
Хоча школи та дитсадки закрили не всі міста, більшість батьків таки зіштовхнулась з цією проблемою. Киянка Ольга Литвиненко, мама трьох дітей різного віку, один із яких - дошкільного віку, не впадає у відчай: старші діти під час карантину наглядатимуть за меншим. "Старші взялися не тільки за молодшим наглядати, але і вчити його читати. Склали попередній план, що мають зробити за тиждень. Будуть разом ходити гуляти. Я втішена", - каже Ольга.

На час карантину школи в Україні перейшли на дистанційне навчання

Інша мама дошкільняти, Вікторія Яшкіна, із сумом констатує, що після закриття дитячого садочку їй доведеться взяти роботу додому і доглядати доньку, допоки не закінчиться карантин. "Буде складніше, якщо буде нагальна потреба десь із кимось зустрітися. Але тоді підключатимемо тата або проситимемо когось із бабусь та дідусів допомогти", - каже Вікторія.
Таких батьків, як Вікторія, багато. Але оголосивши карантин у навчальних закладах, представники влади так і не розтлумачили, як бути з роботою і чи захищені робітники в таких випадках. "З батьками й дітьми будемо дивитися й говорити вже по мірі того… Є законодавчі процедури, як діяти під час карантину. Так і будемо діяти згідно з чинним законодавством", - тільки і сказав прем'єр-міністр Денис Шмигаль під час пресбрифінгу, на якому був оголошений карантин в Україні.
Читайте також: Карантин у Києві торкнеться закладів освіти, масових та розважальних заходів
Законодавче регулювання роботи в карантин
Адвокатка однієї з київських юридичних фірм Валерія Гудій розказала DW, що, згідно з трудовим законодавством України, батьки можуть залишатися вдома разом з дітьми у кількох випадках: під час відпустки для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку чи шестирічного віку, якщо є медичні показання; також може бути лікарняний у зв'язку з хворобою дитини, відпустка, в тому числі для жінок з двома дітьми й більше віком до 15 років, та відпустка без збереження заробітної плати. У ситуації, що склалася, Гудій радить батькам на період карантину брати відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 14 років, що передбачено законом про відпустки.

Добре, якщо в родині є старші діти, котрі можуть доглянути за молодшими

Однак чи підуть на таке батьки: не отримувати зарплатню й сидіти з дитиною на карантині, враховуючи те, що він може бути продовжений? Аби не позбавляти себе заробітку на період відпустки, юристка радить працівникові звертатися до роботодавця з проханнями - як з особистими, так і колективними - аби він надав можливість працівникам з дітьми скоротити робочий день, працювати дистанційно вдома, встановити гнучкий графік роботи.
Компаніям Гудій рекомендує розробити плани робіт у зв'язку зі встановленим карантином, передбачати можливість переведення співробітників, яким необхідно доглядати за дітьми на час карантину, у позмінний режим роботи або в режим роботи, більш зручний для нього. Це ж саме рекомендувала керівникам підприємств та організацій зробити і Федерація профспілок України.
Читайте також: Поруч з коронавірусом: як живуть у німецькому Бонні під карантином
Дистанційна робота
Деякі державні установи та компанії вже почали запроваджувати подібне. Так, міністерство закордонних справ України (МЗС) запропонувало співробітникам працювати дистанційно. Водночас керівник має право викликати співробітника на робоче місце, якщо у цьому існує термінова потреба. "Хто у період карантину у дитсадках та школах не може залишити дитину до 14 років вдома, зможе прийти з нею на роботу. Ми виділимо в МЗС окреме приміщення, де діти зможуть побути з книжкою чи гаджетом (хоча краще з книжкою)", - написав глава МЗС України Дмитро Кулеба у соціальній мережі Facebook.

Важливо добре продумати, чим зайняти дітей

У НАК "Нафтогаз" вирішили, що всі співробітники з малолітніми дітьми будуть працювати вдома під час карантину і їм виплачуватиметься заробітна плата. "Ваше робоче місце буде визначене вдома до завершення карантину або зміни обставин", - звернувся до своїх співробітників голова компанії Андрій Коболєв.
Багато хто з батьків, аби не мати проблем з роботодавцями, вирішили відправити дітей на відпочинок "до бабусі в село". "Там свіже повітря, бабуся завжди нагодує, проконтролює. Інтернет у селі є, то буде дистанційно навчатися", - написала у жіночому формі мама п'ятикласниці з Києва.
Психологічно важкий період
Дитяча та сімейна психологиня Оксана Сашенко зауважує, що такий довготривалий карантин є доволі важким випробуванням як для батьків, так і для дітей. Адже їм доведеться багато чого опановувати самостійно, а зробити це учням молодшої школи доволі складно. За її словами, діти 1-4 класів можуть перебувати самі вдома, якщо батькам потрібно працювати, не більше однієї чи трьох годин на день. "Бути більше дітям без батьків психологічно важко. У дітей з'являється тривожність, - каже Сашенко. - На жаль, саме під час карантинів стається найбільше травмувань дітей, якщо вони залишаються без нагляду".

Дітей середньої школи можна залишити вдома самих на довший період, але, радить далі Сашенко, обов'язково треба проговорити правила безпеки, приготувати їм їжу та разом придумати план роботи на день, аби їм не було нудно. "Діти можуть спокійно бути шість годин вдома, але їм треба настільні ігри, кросворди, книжки й - дозовано - гаджет", - каже психологиня.
Сашенко наголошує, що найскладніше під час карантину буде батькам дошкільнят. Адже їх не можна лишати без нагляду, і в цей час доведеться працювати. Сашенко радить батькам використовувати психологічний прийом "капелюх". "У малюків важко з критичним мисленням, тому якщо мама вдома, то вона має гратися і приділяти увагу. Під час роботи вдома це не можливо. Тож, встановіть, наприклад, таке правило: якщо мама надягає капелюха, то вона на роботі і не може гратися, коли капелюха знімає, то знову мама", - каже психологиня. За її словами, особливо важливо зберігати рівновагу і теплі стосунки, адже робота вдома вносить деяке роздратування, батьки втомлюються, оскільки доводиться багато разів переключатися з дитини на роботу й навпаки.
А от підприємиця та мама двох маленьких дітей Надія Комар вирішила, що карантин використає на користь своєї сім'ї. Вона збирається відкласти всі справи і на три тижні зануритися цілковито у виховання дітей. "Я збираюсь зробити з дітьми все, що давно відкладала, й насолоджуватимусь материнством. Звісно, до всього, що не зможу робити на карантині, підключатиму чоловіка", - каже Надія. Вона переконана, що випробування епідемією нового коронавірусу допоможе змінити взаємовідносини та роботу інституцій на краще.

Вирус цифрового слабоумия (Всем родителям на заметку)http://www.vospitaj.com/blog/virus-cifrovogo-slaboumiya-vsem-roditelyam-na-zametku/

Эти 9 советов помогут вам научить ребенка не дать себя в обиду и постоять за себя.

Никому не позволяй нарушить свои права . Никто не имеет права принуждать тебя действовать против твоей воли, угрожать тебе, дразнить или причинять боль. Если тебе не комфортна ситуация, стоит собраться духом и защитить себя словами или действиями.Но и ты тоже не должен нарушать права других людей!
Будь уверен в своих действиях и мыслях . Поддерживайте в своем ребенке положительную самооценку, хвалите за оказанное личное мнение. Хвалите за хорошие поступки, научите реагировать на собственные ошибки. Цените своего ребенка и его успехи, и тогда он будет уверен в себе.
Верь в лучшее . Научите ребенка замечать хорошее, не зацикливаться на негативе. Человеку-оптимисту проще воспринимать мир, такие люди притягивают к себе таких же позитивных людей и такой же позитив.
Ты имеешь право на личное мнение . Следует создавать различные условия для общения с разными людьми, подключать детей к этому общению, чтобы они учились выражать свое мнение, начинать и поддерживать разговор. Опыт общения с разными людьми в разных ситуациях придаст уверенности в себе.
Драться – не лучший вариант . Не всегда драка является лучшим способом выхода из ситуации. Часто она только усиливает ее. Слова гораздо лучше помогают в таких ситуациях!
Никогда не поддерживай детей, которые дразнят тебя или других . Научите ребенка тому, что у него и у других людей есть имя, которое является настоящей ценностью. Все другие прозвища и дразнилки должны игнорироваться.
Никогда не бойся отказываться и говорить «нет» . Важно, чтобы ребенок понимал, что у него есть выбор. Что он всегда может отказаться, сказать «нет». И самое главное, его выбор будут уважать.
Обращайся за помощью . Научите ребенка просить о помощи, если он сама не справляется. В первую очередь следует обратиться к родителям.
Занимайся спортом. Спорт, особенно если есть успехи, очень поднимает уверенность в себе и в своих силах. Спорт развивает терпение и выдержку.

Базові навички безпеки для наших дітей

Дорослі й діти із захопленням дивляться телепередачі про екстремальне виживання в умовах вічної мерзлоти або джунглів і, швидше за все, хотіли би бути схожими на мужніх героїв, про яких там розповідають. Але навички виживання, що допоможуть зберегти наших дітей цілими й неушкодженими, насправді більш прості та прозаїчні.
Пропонуємо звернути увагу на чотири навички, якими неодмінно повинна володіти кожна дитина, щоб залишатись у безпеці в наш непростий час.
1. Що робити, якщо дитина загубилась?
Дитина, яка загубилася, – це перелякана дитина і, як правило, її перша інстинктивна реакція – почати активні пошуки своєї сім'ї. Навчіть дітей залишатись на тому місці, де вони усвідомили той факт, що загубились. Переконайте їх, що, незалежно від того наскільки їм страшно, вони повинні твердо знати, що ви їх шукаєте, і якщо вони будуть продовжувати рухатись і метушитися, знайти їх буде набагато складніше.
Переконайтеся, що у вашої дитини завжди є із собою недорогий мобільний телефон. Якщо ж ви вирушаєте на заміську прогулянку або в похід, ваша дитина повинна бути вдягнена в яскравий одяг і при ній (у рюкзаку чи в кишенях) повинні бути свисток і пляшка води, які допоможуть їй протриматись і швидше отримати допомогу дорослих.
2. Якщо дитина залишається вдома сама
Діти повинні знати, що їм робити, коли вони залишаються вдома самі. Дуже важливо, щоб дитина не давала жодної конкретної інформації по телефону стороннім людям (наприклад, не називала свого імені або імені батьків, не називала вашу адресу й не повідомляла про те, що крім неї вдома нікого немає).
Розробіть конкретні рекомендації для ваших дітей на той випадок, коли вони знаходяться вдома самі. Підготуйте їх таким чином, щоб вони відчували себе впевнено в максимально можливій кількості ситуацій (пожежа, повінь, дзвінки від сторонніх по телефону та у двері тощо).
Обов'язково навчіть дитину нікому не казати про те, що вона перебуває вдома сама. Ви можете перевести телефон у режим автовідповідача або навчити дитину казати всім, що її батьки зараз зайняті й не можуть підійти до телефону, і попросити, щоб абонент передзвонив пізніше.
Ваша дитина ніколи не повинна відчиняти двері незнайомим людям, таким як майстру з ремонту будь-чого, малознайомим сусідам або тим людям, які кажуть, що в них якась термінова справа.
Використовуючи рольові ігри, змоделюйте різні ситуації та способи поведінки дитини, коли вона залишається сама. Перевірте її навички, викликаючи її по телефону (цю роль може виконати ваш друг/подруга) або постукавши у двері. Нехай дитина скаже щось на зразок: «Моя мама втомилась і спить. Вона вам передзвонить».
Змоделюйте різні надзвичайні ситуації. Наприклад, що робити, якщо у двері дзвонять і кажуть, що прийшли з поліції. У цьому випадку дитина повинна сказати цим людям, що спочатку вона зателефонує у відділення поліції для підтвердження їх візиту або звернеться до батьків по роз'яснення, перш ніж відчинить двері.
Переконайтесь у тому, що ваша дитина знає, кому зателефонувати у випадку надзвичайної ситуації. У її мобільному телефоні повинні бути всі важливі телефонні номери, включаючи надійних сусідів, родичів і, звісно, усі телефони батьків і рятувальних служб, таких як МНС, поліція, швидка допомога й служба газу.
Перевірте, чи знають ваші діти, починаючи із п'яти років і старше, про те, як заблокувати й розблокувати всі двері й вікна у вашій квартирі. Вони також повинні знати, як працює система сигналізації, якщо вона встановлена, а також знати, де знаходиться вимикач, який подає й вимикає електрику у вашому домі, на випадок, якщо загориться розетка або мережа дротів і її треба буде заливати водою.
Дайте дітям чіткі інструкції про те, що їм слід робити у випадку пожежі або при прориві водопровідних труб. Поясніть їм, як перекрити воду у випадку протікання.
3. Що робити, якщо потрібна невідкладна медична допомога
З раннього віку діти повинні знати всі номери екстреного звернення по допомогу. Щоб дитина не розгубилась в екстремальній ситуації, їй буде потрібна попередня практика. Витратьте деякий час на те, щоби потренуватись робити телефонні дзвінки до відповідних служб, і навчіть, як правильно передати детальну інформацію оператору, уважно слухати, виконувати всі його інструкції й залишатись на лінії, доки не прибуде допомога. Переконайтеся, що дитина добре знає свою домашню адресу, що дозволить медикам швидше дістатись до вас. Крім того, розкажіть дитині про те, що вона повинна робити сама, якщо поріже палець або обпечеться.
4. Дитина повинна стежити за тим, що відбувається
Ця навичка може допомогти вашій дитині уникнути багатьох небезпечних ситуацій. Просто діти повинні добре володіти інформацією про те, які події відбуваються навколо, які люди їх оточують. Батьки можуть допомогти дітям стати більш уважними й більш усвідомлено ставитись до цих подій за допомогою ігор, тематикою яких буде дана навичка.
Якщо ви йдете пішки або пересуваєтеся за допомогою автотранспорту, питайте у своїх дітей, як вони думають, в якому районі й на якій вулиці ви знаходитесь, яка буде наступна зупинка, як називається автомобіль, який зараз проїжджає повз вас.
Коли ви прямуєте додому, питайте в дітей, як саме, в якому напрямку вам треба рухатися, щоб дістатися швидше. Попросіть дітей заплющити очі та сказати вам, в який одяг одягнені присутні. Заохочуйте дітей розбиратись у номерних знаках автомобілів, у їхніх марках, військових званнях і знаках службових машин екстрених служб.
Усвідомлюючи своє оточення, діти швидше зможуть уникнути людей з недобрими намірами й інших небезпечних сценаріїв. Просто навчіть їх бути уважними й пильними. Розкажіть, якими зовнішніми ознаками й особливостями поведінки відрізняються люди з недобрими намірами. Тренуйтесь та отримуйте задоволення. Цілком можливо, що навички, набуті за допомогою ігор, допоможуть вашим дітям (і вам теж) уникнути неприємностей.

Эта подборка советов поможет вам научить вашего ребенка постоять за себя и ответить любому обидчику!

Никому не позволяй заставлять действовать тебя против твоей воли и желаний. Никто не имеет никакого права заставлять тебя что-либо делать, угрожать, обижать. Если тебе неприятна ситуация, то стоит собраться духом и защитить себя или словесно или действиями. Но и также ты не должен заставлять действовать людей против их воли или желаний.
Будь на 100% уверен в своих мыслях и действиях. Старайтесь поддерживать вашего ребенка, хвалить за хорошие оценки, поступки. Хвалите его за высказанное правильное мнение. Цените вашего малыша и его успехи, и тогда он будет уверен в себе.
Быть оптимистом. Научите вашего малыша не зацикливаться на негативе. Ведь оптимисты смотрят на мир проще, такие люди привлекают к себе позитив и также привлекают позитивных людей в свое окружение.
У каждого должно быть свое личное мнение. Ребенку следует общаться с различными людьми. Научиться высказывать свое собственное мнение начинать и учиться поддерживать разговор. Такой опыт общения с разными людьми и в разных ситуациях прибавит ребенку уверенности в себе.
Драка – не выход из положения. Не всегда применение силы по отношению к другому человеку является правильным решением. Зачастую такие действия только и усугубляют положение. Так что лучше конфликты решать словесно, чем махаться кулаками.
Никогда не бойся отказать или сказать “нет”. Важно, чтобы малыш понимал, что у него есть право выбора. Что он может кому-то отказать или сказать “нет”. И самое главное, что его выбор будут уважать.
Никогда не поддерживай детей, которые дразнят тебя или других. Научите ребенка тому, что у него и у других людей есть имя, которое является настоящей ценностью. Все остальные прозвища и дразнилки должны игнорироваться.
Просьба о помощи. Научите малыша обращаться за помощь. И прежде всего объясните ему, что в первую очередь обращаться за помощью нужно к родителям.
Занятия спортом. Спорт развивает в ребенке уверенность, выдержку и терпене.

6 причин почему шлепки не работают

1. Дети учатся через подражание. Родительская порка учит детей тому, что использовать насилие совершенно нормально, особенно если ты больше и сильнее другого человека. В педагогический литературе приводится любопытный пример. Мама, которая считала, что шлепки дисциплинируют детей, однажды заметила, как ее трехлетняя дочь бьет младшего брата. Она в ужасе спрашивает у девочки: «Почему ты бьешь Диму?» Малышка в ответ с гордостью заявляет, что просто играет со своим братиком «в дочки-матери».

2. Порка снижает самооценку. Ребенок еще слишком мал, чтобы осознать причинно-следственную связь между шлепками и собственным плохим поведением. Поэтому малыш начинает думать, что бьют его не за то, что он сломал папин ноутбук, а за то, что он самый плохой на свете и родители его не любят. Соответственно, это препятствует формированию адекватной в его возрасте самооценки.
3. Порка неэффективна. Возможно, в первый раз после шлепка ребенок вас послушается. Но не потому, что осознал свой плохой поступок. Он испугался и растерялся, а также хочет вернуть вашу любовь и хорошее отношение. Если шлепки становятся обыденностью, то ребенок принимает их как неизбежное зло и не хочет изменить свое поведение.
4. Удар достоин осуждения. Любое телесное наказание – это применение силы, иначе говоря, действие неправильное, осуждаемое обществом и само по себе достойное наказания. Представьте, если коллега вдруг улучил момент и ударил вас, ведь вы что-то не так сделали на рабочем месте. Если вы думаете, что бить другого человека – преступление, чем ребенок отличается от остальных людей?
5. Признание собственного бессилия. Взрослые часто приводят следующий аргумент в пользу физического наказания: «Мой малыш просто не реагирует ни на что другое!» Тогда проблема заключается не в поступках ребенка, а в ваших с ним отношениях и неумении применить более достойные методы воспитания. Применяя шлепки, родители расписываются в собственной слабости, что роняет их авторитет в детских глазах. Те, в свою очередь, делают вывод, что могут взять верх над взрослыми своими провокациями.
6. Рост недоверия к родителям. Физическое наказание нарушает привязанность и разрушает любовь и доверие, существующие между детьми и родителями. Шлепки действенны лишь потому, что ребенок маленький и еще может им противопоставить собственную силу. Настоящее взаимопонимание возникает лишь тогда, когда в семье уважают друг друга.
Как удержаться от порки?

1. Объясните последствия. Пусть ваш ребенок знает, что он поступил неправильно. Расскажите ему, что плохие поступки могут привести к нежелательным последствиям.
2. Устройте себе перерыв. Он полезен для всех членов семьи. Разочарование и плохое настроение могут привести к тому, что вы, накрутив себя, отшлепаете своего маленького проказника. Если вы чувствуете, что эмоции или гнев вас переполняют, то организуйте себе перерыв. Выпейте чашечку кофе, поговорите по телефону с подругой, полистайте журнал.
3. Пусть ребенок извлечет урок. Не думайте, что в ваши обязанности входит предотвращение последствий любого детского поступка. Иногда лучше разрешить ребенку сделать что-то – пусть он извлечет урок из ситуации (при условии полной безопасности).
Иногда даже самый мягкий родитель может шлепнуть малыша в порыве гнева. Если это все-таки произошло, обязательно извинитесь перед ним и расскажите, что именно его плохой поступок вывел вас из себя и заставил нарушить установленные правила. Так вы сможете с честью выйти даже из самой сложной ситуации.

Как воспитывают детей японцы, что они не плачут и во всем слушаются?

http://www.vospitaj.com/blog/kak-vospityvayut-detey-yaponcy/

Ребёнок учится тому,
Что видит у себя в дому
Родители пример ему.

Кто при жене и детях груб,
Кому язык распутства люб,
Пусть помнит: что с лихвой получит
От них все то, чему их учит.

Теперь вести себя прилично
Не в моде стало, и обычно
И женский пол, себя, позоря,
Стал срамословить в разговоре.

Мужья – пример для жен своих,
А дети учатся у них.

Там, где аббат не враг вина, -
Вся братия пьяным – пьяна.
Что говорить, - спокон веков,
Полно на свете дураков.

Не волк воспитывал овец,
Походку раку дал отец.
Когда родители умны
И добродетельно скромны,
То благонравны и сыны.

Попался как-то Диогену
Какой-то пьяный совершенно
Впервые встреченный юнец.
«Сынок, - сказал ему мудрец, -
Ты вижу весь в отца родного,
Бьюсь об заклад – он раб хмельного!
Коль видят нас и слышат дети,
Мы за дела свои в ответе и за слова:
Легко толкнуть детей на нехороший путь.

Держи в приличии свой дом!
Чтобы не каяться потом!!!
Себастиан Брант, XVI век.
Источник: http://www.stranamam.ru/post/8979513/

10 ЗАПОВЕДЕЙ РОДИТЕЛЯМ ОТ ЧЕЛОВЕКА ВОШЕДШЕГО В ГАЗОВУЮ КАМЕРУ ВМЕСТЕ С ДЕТЬМИ. ЯНУШ КОРЧАК. Януш Корчак — выдающийся польский педагог, писатель, врач и общественный деятель, который отказался спасти свою жизнь трижды. В первый раз это произошло, когда Януш принял решение не эмигрировать в Палестину перед оккупацией Польши, чтобы не оставлять «Дом сирот» на произвол судьбы накануне страшных событий. Во второй раз — когда отказался бежать из варшавского гетто. А в третий — когда все обитатели «Дома сирот» уже поднялись в вагон поезда, отправлявшегося в лагерь, к Корчаку подошел офицер СС и спросил: — Это вы написали «Короля Матиуша»? Я читал эту книгу в детстве. Хорошая книга. Вы можете быть свободны. — А дети? — Дети поедут. Но вы можете покинуть вагон. — Ошибаетесь. Не могу. Не все люди — мерзавцы. А через несколько дней, в концлагере Треблинка, Корчак, вместе со своими детьми, вошел в газовую камеру. По дороге к смерти Корчак держал на руках двух самых маленьких деток и рассказывал сказку ничего не подозревающим малышам. В принципе, можно больше ничего не знать о Корчаке. И прочесть 10 заповедей, рекомендованных этим потрясающим человеком для воспитания детей: 1. Не жди, что твой ребенок будет таким, как ты или таким, как ты хочешь. Помоги ему стать не тобой, а собой. 2. Не требуй от ребенка платы за все, что ты для него сделал. Ты дал ему жизнь, как он может отблагодарить тебя? Он даст жизнь другому, тот — третьему, и это необратимый закон благодарности. 3. Не вымещай на ребенке свои обиды, чтобы в старости не есть горький хлеб. Ибо что посеешь, то и взойдет. 4. Не относись к его проблемам свысока. Жизнь дана каждому по силам, и будь уверен — ему она тяжела не меньше, чем тебе, а может быть, и больше, поскольку у него нет опыта. 5. Не унижай! 6. Не забывай, что самые важные встречи человека — его встречи с детьми. Обращай больше внимания на них — мы никогда не можем знать, кого мы встречаем в ребенке. 7. Не мучь себя, если не можешь сделать что-то для своего ребенка, просто помни: для ребенка сделано недостаточно, если не сделано все возможное. 8. Ребенок — это не тиран, который завладевает всей твоей жизнью, не только плод от плоти и крови. Это та драгоценная чаша, которую Жизнь дала тебе на хранение и развитие в нем творческого огня. Это раскрепощенная любовь матери и отца, у которых будет расти не «наш», «свой» ребенок, но душа, данная на хранение. 9. Умей любить чужого ребенка. Никогда не делай чужому то, что не хотел бы, чтобы делали твоему. 10. Люби своего ребенка любым — неталантливым, неудачливым, взрослым. Общаясь с ним — радуйся, потому что ребенок — это праздник, который пока с тобой.

«Я ваш ребенок. У меня нет земного посоха. Дайте мне воспитание, оно и станет моим посохом. Только примите мои условия: - Во мне свой путь, не навязывайте ваш. - Во мне свой характер, не ломайте его. - Наполняйте меня светом, озаренным щедростью. - Воспитывайте в свободе, ограненной мудростью. - Вооружайте знаниями с любовью к жизни. - Воспитывайте чувства под водительством разума. - Воспитывайте разум под водительством сердца». Ш. Амонашвили.

Говорите своему ребенку 1. Я люблю тебя. 2. Люблю тебя, несмотря ни на что. 3. Я люблю тебя, даже когда ты злишься на меня. 4. Я люблю тебя, даже когда я злюсь на тебя. 5. Я люблю тебя, даже когда ты далеко от меня. Моя любовь всегда с тобой. 6. Если бы я могла выбрать любого ребенка на Земле, я бы все равно выбрала тебя. 7. Люблю тебя как до луны, вокруг звезд и обратно. 8. Спасибо. 9. Мне понравилось сегодня с тобой играть. 10. Моё любимое воспоминание за день, когда мы с тобой что-то делали вместе. Рассказывайте: 11. Историю их рождения или усыновления. 12. О том как вы *нежничали* с ними, когда они были маленькие. 13. Историю о том, как вы выбирали им имена. 14 О себе в их возрасте. 15. О том, как встретились их бабушки и дедушки. 16. Какие ваши любимые цвета. 17. Что иногда вам тоже сложно. 18. Что когда вы держите их за руку и сжимаете ее 3 раза, это секретный код, который означает - *люблю тебя*. 19. Какой у вас план. 20. Чем вы сейчас занимаетесь. Слушайте: 21. Вашего ребенка в машине. 22. Что ваш ребенок рассказывает про свои игрушки, и подумайте, насколько это для него важно. 23. Вопрос, в котором ваш ребенок действительно нуждается в вашей помощи. 24. На одну секунду дольше, чем позволяет ваше терпение. 25. Чувства, которые стоят за словами вашего ребенка. Спрашивайте: 26. Почему ты думаешь это случилось? 27. Как думаешь, что будет если .....? 28. Как нам это выяснить? 29. О чем ты думаешь? 30. Какое у тебя самое приятное воспоминание за день? 31. Как думаешь, какое "оно" на вкус? Показывайте: 32. Как сделать что-то, вместо того, чтобы запрещать это делать. 33. Как свистеть в травинки. 34. Как тасовать карты, сделать веер/домик. 35. Как резать еду. 36. Как складывать белье. 37. Как искать информацию, когда вы не знаете ответа. 38. Привязанность к вашему супругу. 38. Что заботиться о себе, ухаживать за собой очень важно. Выделите время: 39. Чтобы понаблюдать за строительными площадками. 40. Чтобы посмотреть на птиц. 41. Чтобы ваш ребенок помог вам готовить. 42. Ходить в какие-то места вместе. 43. Копаться вместе в грязи. 44. Чтобы выполнять задания в темпе вашего ребенка. 45. Чтобы просто посидеть с вашим ребенком, пока он играет. Порадуйте своего ребенка: 46. Сделайте сюрприз и уберите в его комнате. 47. Положите шоколад в блины. 48. Выложите еду или закуску в форме смайлика. 49. Сделайте какие-то звуковые эффекты, когда помогаете им что-то делать. 50. Играйте с ними на полу. Отпускайте: 51. Чувство вины. 52. Ваши мысли о том, как должно было быть. 53. Вашу потребность быть правым. Отдавайте: 54. Смотрите на вашего ребенка добрыми глазами. 55. Улыбайтесь, когда ваш ребенок заходит в комнату. 56. Отвечайте взаимностью, когда ваш ребенок вас касается. 57. Настройте контакт, прежде чем что-то говорить (исправлять), чтобы ваш ребенок действительно вас услышал. 58. Давайте вашему ребенку возможность справится со своим недовольством (гневом, злостью), прежде чем оказать ему помощь. 59. Делайте ванну в конце длинного дня. 60. Выберите сами ваш любимый способ быть добрым к вашему ребенку.

Родители, пришло время прекратить винить во всем учителей!Вы не лучшие друзья своего ребенка, вы - его родители.

Ваша задача: прививать хорошие модели поведения и следить за соблюдением правил. Многие родители думают, что они в первую очередь лучшие друзья ребенка, а уже потом родители.

Это ошибка. Лучший друг - это человек, который поддерживает вас в хороших и плохих ситуациях, но друг не может призывать вас к ответственности за свои действия или к дисциплине. Как раз для этого у нас есть родители.

Осознанная беспомощность детей – это ваша вина.

Есть один явный недостаток, который наше поколение родителей привило своим детям - это осознанная беспомощность.

Суть проблемы в том, что дети знают, что если сказать: "Я не могу это сделать", их родитель завершит задание вместо них. Таким образом, мы воспитываем детей, которые либо опускают руки после первой же попытки, либо даже не пробуют что-то сделать самостоятельно.

Поражение - это часть взросления. Дети должны научиться терпеть неудачи, а затем собираться, приводить себя в порядок и пробовать снова.

Они должны знать, как следовать инструкциям, но они также должны знать, что делать, если нет инструкций, а существует только поставленная задача.

Покажите своим детям, что нужно сделать (или дайте им инструкции), а затем отступите и позвольте им попробовать себя. Конечно, они будут делать это хуже, чем вы, но это часть взросления. Дайте им шанс совершенствоваться, иначе они никогда ничему не научатся.

Больше всего учителя расстраивает ребенок, который даже не пытается выполнить задачу. Но они видят такое каждый день, потому что слишком многие опекающие родители выполняют все трудные задания вместо своих детей. В итоге их дети не могут, не готовы, или просто не хотят самостоятельно решать проблемы.

Родители, вы должны отстаивать своих детей, но также должны поддерживать учителей своего ребенка.

Многие родители считают, что должны защищать своих детей. Это абсолютно верно. Но помните, что вы также должны поддерживать учителя. Поддерживать учителей означает слушать их и учитывать то, что они говорят о вашем ребенке, потому что, верьте или нет, ваш ребенок может вести себя по-разному в вашем присутствии и в учебном заведении.

Многие родители также, кажется, упускают тот факт, что преподаватели являются профессионалами. Мы все ходили в школу, но это не означает, что мы специалисты в области преподавания. Когда вы спорите с учителем в присутствии своего ребенка, вы говорите ребенку, что учитель не авторитет.

Когда учитель что-то вам рассказывает, не спрашивайте ребенка, правда ли это. Вам может показаться, что вы вовлекаете чадо в дискуссию, но в действительности вы ставите под сомнение слова учителя.

Посмотрите на это со стороны педагога. Вы, по существу, сказали, что не верите в то, что сказал учитель, пока это не подтвердит ваш ребенок.

Уважаемые родители, учитель не может воспитывать вашего ребенка!

Многие родители питают иллюзию, что учителя в школе могут научить их детей всему необходимому для взрослой жизни. Но именно мы, родители, ответственны за правильное воспитание людей. Это не функция школ.

Многие родители также говорят: «Пусть учитель научит этому моего ребенка». Ну, давайте посчитаем. Учитель вашего ребенка проводит с ним примерно 7 часов в день, 5 дней в неделю, примерно 30 недель в год. Этого времени мало, чтобы научить его правилам поведения и еще преподать учебную программу!

Именно родители должны показывать пример и преподавать своим детям важные жизненные уроки. Учителя могут дополнять вас, но именно вам будут подражать ваши дети. Станьте хорошим примером для подражания!

Полезно прочитать
http://nataliigromaster.blogspot.com/2014/…/blog-post_4.html
http://magicspeedreading.com/k/key_skorochtenie__dlia_shkol…

Що здатне зруйнувати мотивацію дитини

Мотивація. Спонукання до дії. Причини, за яких ми докладаємо зусиль, долаємо труднощі, прагнемо до того, що нас приваблює. Про мотивацію в житті дорослих написано багато книг. Мотивація є однією з головних турбот керівників, які відповідають за роботу підлеглих. Без неї неможливі успіх і розвиток підприємства. З неї починається будь-яка дія. Відомо, що мотивація має вирішальне значення у зрілому віці. Ну, а в житті дітей?

Діти не відрізняються від дорослих тією мірою, у якій ми звикли думати. Вони теж потребують справжньої мотивації до діяльності, розвитку, боротьби з труднощами, навчання тощо. Дитині не достатньо наказати, мало доручити що-небудь. Хоча це просто й швидко – використати переваги дорослого і... крикнути: «Роби уроки!». Але дитяча мотивація зароджується зовсім не тут. Навпаки, накази, сухі вказівки, команди, тиск – це руйнівники мотивації. Звісно, вони можуть дати бажаний ефект, але тільки на певний час, поверхово, паралельно руйнуючи ту справжню, глибоку й міцну внутрішню мотивацію, завдяки якій дитина, як і дорослий, втягується у працю із власної волі, з бажання або почуття відповідальності.

Використовуючи псевдомотиваційні стратегії, ми руйнуємо реальну мотивацію дитини. Довгостроковий ефект у результаті виявляється контрпродуктивним і протилежним задуманому: замість дитини, яка самостійно дбає про виконання обов'язків, прекрасно розвивається, гідно приймає виклики, ми отримуємо дитину, якій нічого не хочеться. «Якщо я над ним не стою й не контролюю, він усе одно не виконує завдання», – скаржаться батьки. «Здатний, але ледачий», – кажуть учителі. «Усе розуміє, але не має амбіцій, поводиться, як дворічна дитина», – журяться всі навкруги.

«Як мотивувати дітей?» – це питання постає все частіше. А відповідь зовсім поруч. Достатньо щирого заохочення й підтримки, щоби змогла прокинутись їхня власна, внутрішня мотивація. І тримайтесь подалі від будь-яких дій, які цю внутрішню мотивацію підштовхують там, де це зовсім недоречно.

Дітям властиві великий інтерес до світу й допитливість. Їхня мотивація на навчання, прийняття викликів, отримання знань і навичок саме й випливає із цієї живої цікавості. Схвалення, прийняття, свобода, повага підтримують і розвивають мотивацію. Проблема в тому, що те, що руйнує мотивацію, часто сприймається нами як те, що її зміцнює. Давайте розглянемо найбільші руйнівники мотивації, щоб не сплутати їх з підтримкою або стимулом, заохоченням, навіть якщо вони, на перший погляд, здаються ефективними.

Руйнівники мотивації

Нагороди. Так, нагороди – це руйнівники внутрішньої мотивації. «Якщо ти зробиш ці завдання з математики, то отримаєш 20 гривень на кишенькові витрати». Така стратегія призводить до того, що дитина починає діяти тільки або в першу чергу заради нагороди. Це як робота виключно заради грошей. Не плутайте однак нагороду з визнанням. Повага й захоплення зусиллями, яких дитина докладає для виконання завдання, найбільш доцільні.

Покарання. Вони демотивують так само, як і нагороди, сприяють тому, що дитина починає діяти в основному так, щоб уникнути покарання, а її внутрішня мотивація зникає. Але не плутайте покарання з наслідками. Іноді їх важко відрізнити, однак між ними є суттєва різниця. Наслідок – це прямий результат дії (або її відсутності). «Якщо не зробиш домашню роботу, то не отримаєш морозиво» – це покарання. «Якщо не зробиш домашню роботу, то підеш у школу непідготовленим» – це наслідок.

Погрози й шантаж – працюють так само, як і покарання: викликають страх, який займає місце мотивації.

Викликане почуття провини ми часто плутаємо з почуттям відповідальності. Почуття провини демотивує, бо з ним нічого не можна зробити, це емоційне покарання. Відповідальність – це інструмент для роботи, для подальших дій з усвідомленням наслідків.

Відсутність сенсу й мети. Діти, як і дорослі, не люблять робити те, у чому не бачать сенсу. Вимушеність таких дій (наприклад, переписування даних з однієї комп'ютерної програми в іншу) породжує в нас глибоке почуття втрати часу, провокуючи появу гніву й розчарування.

Начальник знає, що це «перекачування» даних необхідне, тому що програма номер 1 не має можливості експортувати їх, і тільки програма номер 2 дозволить провести їх детальний аналіз, необхідний для подальших стратегічних дій компанії. Начальник про це знає, але працівник часто не в курсі, бо отримує лише суху вказівку. Наскільки інакше він ставився б до цього невдячного й обтяжливого завдання, якби знав, як воно використовується і яке величезне значення має для подальшої долі всієї компанії!

Діти із задоволенням докладають зусиль для виконання завдання, якщо знають, що є його метою. Роль дорослого в тому й полягає, щоб розкрити значення поставленого завдання. При цьому «учи англійську, тому що без неї ти не знайдеш жодної роботи» для дитини не має ні сенсу, ні значення, тому що вона не може охопити своєю дитячою свідомістю таку далеку за часом перспективу. «Учи англійську мову, щоб ти міг прочитати інструкцію до нової комп'ютерної гри, яку прислала тітка з Лондона» - це й мета, й сенс, і відповідає розумінню юного створіння.

Незрозуміле завдання. Як я можу зробити щось, якщо не знаю, що мені робити? Розуміння сенсу завдання є основним кроком до його виконання, і саме ми, дорослі, повинні про це подбати.

Нечесна поведінка у ставленні до дитини. Наприклад, застосування подвійних стандартів – доросла людина має право бути втомленою, провести поганий день або просто іноді розслабитись, у той час як від дитини завжди чекають хорошого фізичного та психоемоційного стану й повної безвідмовності. Нечесним по відношенню до дитини також буде порушення даного їй слова.

Тиск. Має багато «облич», і кожне з них працює демотивуюче. Поспіх, примус, погрози, шантаж, конкуренція... Покарання та нагороди також є свого роду тиском.

Руйнування почуття власної гідності. Наприклад, порівняння з іншими, висміювання, ігнорування проблем та інтересів дитини, а також негативна оцінка її як людини. «Ти ледачий», «Сергій робить це краще» та інші оціночні судження такого типу відбивають бажання докладати зусиль й віру в те, що можна впоратися з поставленим завданням. Так само руйнівно діє протиставлення з позиції піднесення світу дорослих над світом дитини, показуючи, що справи дорослих важливі, а справи дитини ні, ігнорування й нехтування тим, що важливо для маленької людини.

Виручка й поблажки. Це завуальовані руйнівники почуття власної гідності. Такі дії, з одного боку, дають послаблення, можливість полінуватися, знімають з дитини будь-яку відповідальність, а з іншого – є прихованим невербальних посилом: «Ти не впораєшся, ти поганий, я набагато краще, ніж ти». Страх невдачі та зневіра у власних силах – це сильні гальмівники, що тримають нас на місці й не дозволяють рухатись уперед.

Відсутність розуміння та емпатії (усвідомленого співпереживання). Діти, як і дорослі, мають свої слабкості та обмеження. Їхні небажання й неприязнь до якоїсь дії часто приймаються за лінощі чи зневажання, тим часом вони можуть бути наслідком, наприклад, поганого самопочуття, хвороби або стресу.

Короткий вказівник

Як уникнути в повсякденному житті всіх цих небезпечних рифів? Варто знати про їх існування й кожну нашу дію стосовно дитини ретельно звіряти з описаним вище. А чи можна простіше? Можна. Основою всього є емпатія! Треба уникати такої поведінки у відношенні до дітей, яку ми самі не хотіли б відчути на собі. «Не робіть дитині того, що неприємно вам». А якщо вже зірвались і припустились помилки, просто вибачтесь і поговоріть з дитиною відверто. Своє почуття провини замініть відповідальністю.

Ребенок учится тому,
Что видит у себя в дому:
Родители пример ему.
Кто при жене и детях груб,
Кому язык распутства люб,
Пусть помнит, что с лихвой получит
От них все то, чему их учит.
Теперь вести себя прилично
Не в моде стало, и обычно
И женский пол, себя позоря,
Стал срамословить в разговоре.
Мужья — пример для жен своих,
А дети учатся у них:
Там, где аббат не враг вина,
Вся братия пьяным-пьяна!
Что говорить, — спокон веков
Полно на свете дураков!
Не волк воспитывал овец,
Походку раку дал отец.
Когда родители умны
И добродетельно скромны,
То благонравны и сыны.
Попался как-то Диогену
Какой-то пьяный совершенно,
Впервые встреченный юнец
«Сынок, — сказал ему мудрец, —
Ты, вижу, весь в отца родного:
Бьюсь об заклад — он раб хмельного!)
Коль видят нас и слышат дети,
Мы за дела свои в ответе
И за слова: легко толкнуть
Детей на нехороший путь.
Держи в приличии свой дом,
Чтобы не каяться потом.

Себастьян Брант

Сторінки

поради батькам